У 1676 році на лівому березі річки Синюхи під керівництвом козака Івана Підстрельного за наказом гетьмана Івана Самойловича вибрали місце для укріплення від татарських нападів, назвали його Орлик. У 1743 році російським урядом було вирішено переобладнати укріплення в 6-ти бастіонний шанець, й укріпили його зброєю та гарматами. В 1770 році укріплення перейменували в Екатериненшанець. В 1772 році слободу Орлик перерахували до розряду міст, а в 1781 році поселення перейменували в Ольвіополь, на честь стародавньої Ольвії.

В 1750 році на лівому березі річки Південний Буг, де проходила межа між Туреччиною та Січчю, польський граф Потоцький збудував прикордонний митний пункт, або по другому джерелу карантинну заставу Речі Посполитої, назвали його Богопіль. У 1762 році козаки і біглі українські кріпаки заснували слободу Олта, вже на Туреччині. Після закінчення російсько-турецької війни 1787-1791 років, за Ясським договором до складу Російської імперії увійшли землі на правому березі Південного Буга (зокрема село Голта), а вже за пару років у ході другого розділу Речі Посполитої у 1793 році до складу Російської імперії увійшло поселення Богопіль. У 1917 році виникла пропозиція об'єднати ці три населені пункти в одне місто. Ніхто не заперечував це в жодному з трьох поселень, але не було згоди щодо назви міста. Ольвіопольці хотіли щоб місто мало назву найдавнішого поселення – Орлик, голтянці за збереження їх назви, а богопільці запроповунали свою назву – Олексіївськ, проте жодна з цих назв не набула більшості. Вирішили організувати мітинг, який відбувся 1 травня 1919 року на площі перед лікарнею Ольвіополя, там запропонували об'єднати три містечка в одне місто, і назвати його в честь міжнародного дня солідарності трудящих – Первомайськ. Через невдовзі Григор'євського повстання фактичне об'єднання населених пунктів відбулося наступного, 1920 року.